У Самборі відбулося віче-реквієм, присвячене пам’яті українців, які в 1944–1951 роках були примусово депортовані з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Любачівщини, Західної Бойківщини та Південного Підляшшя.
Для тисяч українських родин це стало трагічним випробуванням. Людям давали лише кілька годин на збори, змушуючи залишати рідні домівки, землю, майно та могили предків. Насильно позбавлені свого звичного життя, вони вирушали у невідомість, несучи із собою пам’ять про рідний край.
У віче-реквіємі взяли участь представники духовенства, органів державної влади, громадських організацій, депутати та мешканці міста. До заходу долучилися заступник голови Самбірської районної державної адміністрації Василь Вісьтак та начальник управління соціального захисту населення Орест Топільницький.
Присутні поклали квіти до пам’ятника жінці-матері та спільно помолилися за душі жертв примусових переселень. До учасників заходу звернулися священнослужителі та представники товариств «Лемківщина», «Бойківщина» і «Просвіта».
Пам’ять про примусові депортації є невід’ємною частиною національної пам’яті українського народу. Зберігати правду про ці події — означає віддавати шану тим, хто втратив свій дім і рідну землю, та передавати цю пам’ять наступним поколінням.
Особливого звучання ця пам’ять набуває сьогодні, коли Україна знову виборює право на свободу, незалежність і життя на своїй землі.
Віче завершилося виконанням духовного гімну України «Боже великий, єдиний».