Щороку у другу неділю вересня Україна схиляє голову перед пам’яттю співвітчизників, яких тоталітарний режим комуністичної влади позбавив рідного дому та батьківської землі.
Це була одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, яка охопила кілька послідовних етапів:
📌1944–1946 роки: Наймасовіша перша хвиля примусового переселення до УРСР, під час якої понад 480 тисяч українців були насильно виселені зі своїх етнічних земель.
📌1947 рік: Злочинна операція «Вісла», в результаті якої ще близько 150 тисяч українців були депортовані вглиб Польщі задля їх асиміляції.
📌1948–1951 роки: Завершальні етапи виселень та «вирівнювання кордонів», зокрема депортація жителів Західної Бойківщини.
Загалом протягом 1944–1951 років рідних домівок було позбавлено понад 750 тисяч українців. Вони втратили все, що будували поколіннями, залишивши на рідній землі лише спогади та духовну спадщину.
Головною метою цих виселень було прагнення повністю знищити етнічну присутність українців на їхніх історичних територіях, асимілювати депортованих та ліквідувати соціально-культурне підґрунтя українського визвольного руху. Проте, попри всі намагання зламати дух нашого народу, позбавити його ідентичності та перекреслити історичну правду не вдалося.
Депортація 1944–1951 років — це важкий урок історії про ціну свободи, рідної землі та власної самобутності.
Схиляємо голови у скорботі за тими, хто пройшов крізь ці важкі випробування, та бережемо пам’ять про кожного, хто втратив рідний дім, але зберіг у серці любов до України.