Самбірська

Щороку 22 червня Україна згадує про мільйони людей, що полегли на кривавих полях Великої Вітчизняної війни. Зараз, в період повномасштабної війни з росією, ця дата набула нового, ще більш трагічного, сенсу.

22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Це тривало кілька довгих років в житті тих, кому вдалося перейти весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося…

Кожен раз в цей день ми згадуємо тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми.

Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях.

Ми виграли тоді. Тому переможемо зараз. І не дай нам Бог забути про це!

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про воїнів-визволителів, які вигнали ворога з нашої землі та здобули перемогу, а також про тих, хто і зараз ціною власного життя захищає нашу Україну