Самбірська

Порядок застосування податкової знижки визначений ст.166 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Так, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати.

Платник ПДФО має право включити до податкової знижки з метою зменшення свого оподатковуваного доходу за наслідками звітного року фактично здійснені ним витрати. Перелік витрат, за якими застосовується податкова знижка, визначено у п.166.3 ст.166 ПКУ.

При цьому загальна сума податкової знижки, нарахована платнику ПДФО в звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника ПДФО, нарахованого у вигляді заробітної плати.

Для реалізації права на податкову знижку платнику ПДФО необхідно заповнити та подати декларацію про майновий стан і доходи (далі – Деклараця) по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Розрахунок суми ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання з ПДФО у зв’язку з використанням права на податкову знижку відображається платником податків у розділі V Декларації.

У рядку 13 Декларації вказуються позначкою «Х» документально підтверджені категорії витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до ст.166 ПКУ.