Самбірська

Останні роки значного поширення набув небезпечний бур’ян — борщівник Сосновського. Він засмічує сільськогосподарські та інші угіддя, утворюючи загрозливі зарості на берегах річок і каналів, узбіччях доріг, на необроблюваних землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних і дачних ділянках, узбіччях лісів, у парках, населених пунктах.

Захоплюючи нову площу, він пригнічує іншу рослинність, порушує нормальне природне функціонування місцевих екологічних систем і створює навколо себе власну екосистему, неприйнятну для природи тої чи іншої місцевості. Великі й широкі листки борщівника розпускаються навесні раніше за інші рослини, затінюючи поверхню ґрунту, на якій після його заселення рослини інших видів більше не ростуть.

Борщівник Сосновського через наявність у ньому фурокумаринів, які викликають під час контакту зі шкірою людини важкі дерматити, схожі на опіки, є дуже небезпечним для здоров’я людини

Борщівник Сосновського — багаторічна рослина родини зонтичних із 2—5-річним циклом розвитку. Довжина листків борщівника часто сягає 2 м, інколи буває до 3,5 м. З центральної бруньки на 3—5 році життя, рідше — на 2—3 утворюється квітковий пагін. Після плодоношення рослина повністю відмирає. Розмножується переважно насінням. Квітка — складний зонтик, білий або зелено-жовтий. Борщівник Сосновського сягає заввишки 3 м, має великі перисті листки та порожнинне стебло завтовшки до 10 см. Коренева система у рослин стрижнева, добре розвинена, але у грунт проникає неглибоко: основна маса залягає у шарі до 30 см.

Насіння борщівника розноситься вітром і переноситься водою, тому зарості його часто зустрічаються уздовж річок і доріг. Повітряні потоки від автотранспорту, що рухається на великій швидкості, сприяють розселенню насіння.

Знаючи біологічні особливості борщівника, можна розробляти заходи боротьби з цими небажаними рослинами.  Досвід демонструє, що боротись з борщівником доволі складно.

Практика сільськогосподарського виробництва показала, що механічні заходи боротьби (скошування, переорювання тощо) не забезпечують належних результатів — борщівник доволі активно відростає від кореневої системи і відновлюється проростанням насіння.

Оскільки борщівник є небезпечним видом, то необхідно систематично виконувати запобіжні заходи з його поширення: систематичне косіння; зрізування товстих коренів на глибині 8—12 см, що забезпечує знищення рослини.

Найефективніший засіб боротьби — хімічний, який потрібно використовувати навесні на початку вегетаційного періоду. Проти борщівника рекомендують застосовувати препарати гліфосатної групи, у тому числі раундап макс, ураган форте, напалм, отаман, клінік, домінатор, торнадо, чистопол та ін., які можна придбати у торговій мережі спеціалізованих магазинів, у фірмах, котрі займаються реалізацією цієї продукції.

Тільки проведенням відповідних заходів на своїх ділянках землевласниками всіх форм власності по боротьбі з цими небезпечними бур’янами можна побороти це лихо.

                                                               Державний фітосанітарний інспектор Михайло Ясінський