Самбірська

районна державна адміністрація

 Неоголошена війна на Сході України триває вже близько чотирьох років. Багато молодих українців пішли захищати Батьківщину. У кожного з військовослужбовців, як мовиться, своя війна, кожен по особливому її сприймає і переймається нею. Журналісти газети "Високий Замок" запросили до розмови одного з учасників антитерористичної операції, старшого штурмана вертолітної ескадрильї Новокалинівської вертолітної бригади Костянтина Коваленка.

- Костянтине Олександровичу, скільки часу ви були у зоні АТО?

- В загальному - більше шести місяців у різні роки війни.

А от цікаво: ви несли на сході бойове чергування і у 2015-му, і у 2017-му. Зробіть, так би мовити, порівняльну ха­рактеристику.

- Загальна картина не змінила­ся, бо війна є війна, але хочу кон­статувати такий факт: якщо два роки тому було більше обстрілів наших позицій, то тепер кількість зменшилася. Якщо раніше ми мали вісім, а то й більше вильотів на добу на передову, щоб забрати звідти наших поранених бійців, то зараз один раз на добу піднімає­мося. Богу дякувати, жертв війни стає менше.

Яка роль новокалинівських авіаторів на сході? Питаю про це тому, що на наших теренах багато розмов, мовляв, наші авіатори надто далеко від тих місць, де стріляють.

- Це не тільки роль наших авіаторів, а взагалі - місія армійської авіації в зоні АТО. Вона полягає у тому, що вертольоти МІ-8 мають бути готові у будь-який час та не ­зважаючи на будь-які погодні умови, виконати завдання з евакуації поранених. Вертольоти МІ-24 не­суть бойове чергування в пунктах, визначених командирами АТО, і так само готові виконати будь-яке завдання. Щоб ви правильно ро­зуміли, згідно з Мінськими угода­ми, авіація участі у прямих бойо­вих діях не бере.

Свого часу Новий Калинів, де ви служите, пишався своїми воїнами-афганцями. До нинішньої історії частини допишуть і учасників АТО. Скажіть, будь ласка, чи відчувається якась різниця між тодішніми подіями в Афганістані та нинішніми - на сході України?

- Мені нема з чим порівнювати, бо це треба питати у тих, які були в Афганістані, а зараз - у зоні  АТО, але як би там не було - війна була і тоді, і є зараз. У будь-якому ви­падку, небезпека чатує - це, ма­буть, об'єднує дві війни...

Пане майоре, мене, ма­буть, як і інших, цікавить таке некоректне питання. Якщо хочете, не відповідайте... В Ук­раїні був мир і наші військові, коли проходили службу, як ка­жуть, пороху не нюхали. Та й через нестачу пального новокалинівські авіатори не часто піднімалися в небо. Вироста­ло покоління військових, які йшли на пенсію, не збагнув­ши, що таке бойові дії. Коли почалася війна на сході, ці пенсіонери, ще будучи у відносно молодому віці, не проявляли бажання йти на війну, хоча от­римували немалі зарплати і за­робили немалі пенсії...

- Це не зовсім моє питання, але від часу незалежності так склада­лася політика держави, що армія приходила у занепад. Можу вам заперечити: ті мирні пенсіонери, які відслужили у війську, не мали потрібного бойового досвіду і тому, коли почалася війна, вони виявилися незажди здатними до рішучості. Це уже тепер росте по­коління офіцерів, яке здатне вою­вати.

Чи міняється з роками війни забезпеченість військових?

- Суттєвого покращення в за­безпеченні соціально-побутових умов службовців не відбувається. Та й з технікою не конче добре, відновлюємо те, що вдалося збе­регти з колишніх часів, продов­жуємо термін експлуатації на ремзаводах у Запоріжжі та Конотопі.

Як оцінюєте роль волонтерів у цій війні?

- Це особлива роль. Звичайно, вони не куплять нам вертоліт, але їхня постійна підтримка конче по­трібна. Хоча є випадки, що кош­том благочинців повертали до життя деяку техніку. Нам приємно у зоні АТО, коли приїжджають земляки. Не повірите, але навіть поспілкуватися з ними - уже рад­існо. Я не можу не сказати теплих слів на адресу новокалинівського настоятеля церкви отця Ярослава Фабіровського, який проводжає наших бійців на схід, зустрічає та й сам часто туди приїжджає.

А ТИМ ЧАСОМ...  З чергової ротації повернулися додому наші сапе­ри, їх традиційно врочисто зустріли, були привітання, квіти від діточок, палкі обійми та грамоти. Що цікаво, з числа волонтерів подяку отримав керівник громадської організації «Волонтери Легіону Свободи Самбірщини» Юрій Лешкович, який разом з однодумцями допоміг нашим саперам облаштувати побуту військовій частині саперів на сході, у якій не так давно справили новосілля. Зокрема, волонтери запустили лазню. Як ми уже одного разу писали, лазня на передовій - то маєток. Грамоту пану Лешковичу підписав голова цивільно-військового співтовариства "Луганськ" О. Корнійчук. Це серйозний рівень...

 

                                                                                                           За матеріалами газети "Високий Замок"

 

 

 

 

 

  

  

http://www.president.gov.ua/

 

http://rada.gov.ua

http://www.ukraine-nato.gov.ua/nato/ua